Тривога чи тривожний розлад: як відрізнити і коли варто звертатися по допомогу

Ми живемо у час війни. І тривога для багатьох українців стала щоденним фоном. Ми засинаємо під звуки сирен, прокидаємося з новинами про обстріли, хвилюємося за близьких, готуємось до непередбачуваного. Усе це природно. Але саме в такому контексті важливо навчитися розрізняти: коли тривога є нормальною реакцією на ненормальні обставини, а коли — сигнал, що психіка більше не справляється і потребує допомоги.

Що таке тривога?

Тривога — це емоція, яка виникає, коли ми відчуваємо загрозу або невизначеність.Вона допомагає нам мобілізуватись, зосередитись, приймати рішення у складних ситуаціях.

У мирний час ми тривожимось перед важливими подіями: іспитами, виступами, складними розмовами. У воєнний час тривога — це нормальна відповідь психіки на реальну небезпеку. Вона є не патологією, а частиною нашої системи виживання.

Коли тривога перестає бути “нормальною”?

У деяких випадках тривога виходить за межі ситуації, тобто з ситуативної стає надмірною, нав’язливою, постійною, і навіть коли об’єктивна загроза минає, внутрішній стан залишається тривожним. Це вже може бути тривожним розладом.

Важливо: не всі люди, які живуть у війні, мають тривожний розлад.

Тривога не завжди є симптомом хвороби. Але вона може стати розладом, якщо залишити її без уваги або накопичити надто багато непереробленого стресу.

Як відрізнити “нормальну” тривогу від тривожного розладу?

Нормальна тривога

1. Має чітку причину і виникає у відповідь на конкретну ситуацію
2. Зникає, коли ситуація минає
3. Може бути неприємною, але контрольованою
4. Не заважає виконувати щоденні обов’язки
5. Не супроводжується фізичними симптомами або вони м’які

Тривожний розлад

1. Виникає постійно, навіть без явної загрози
2. Тривога не проходить або повертається знову
3. Стає нав’язливою, виснажливою, “поглинає” людину
4. Порушує сон, роботу, спілкування, концентрацію
5. Можливі серцебиття, тремтіння, пітливість, тиск у грудях, безсоння

Про що говорить хронічна тривога?

Багато українців сьогодні живуть з фоновою тривогою: сирени, новини, близькі на фронті, діти безпорадні перед загрозами. Це реальність, і в ній абсолютно нормально відчувати напругу. Але хронічна тривога — це вже не просто емоція, а стан, у якому організм не встигає відновлюватись.

Людина може виглядати спокійною зовні, але всередині її система постійно перебуває в очікуванні “на стрьомі 24/7”.

Якщо тривога накопичується, вона може привести до:

• емоційного виснаження
• зниження імунітету
• зростання дратівливості
• зниження здатності до співпереживання і концентрації
• в деяких випадках до панічних атак або тривожних розладів

Що робити, якщо тривога не відпускає?

По-перше, не ігнорувати себе.

Звичка “триматись” і “не скаржитись” іноді не допомагає, а шкодить.

По-друге, спробуйте самостійно знизити рівень тривоги:

• обмежте перегляд новин
• дотримуйтесь режиму сну і харчування
• підтримуйте тіло (навіть легкі вправи знижують напругу)
• говоріть з тими, хто розуміє
• створюйте ритуали безпеки: навіть чашка теплого чаю на одному і тому ж стільці може стати “якорем” стабільності

Коли звертатися до психолога?

Звернення до фахівця важливе, якщо:

• тривога триває понад 2–3 тижні
• вона заважає жити, працювати, спілкуватися
• з’являються фізичні симптоми без медичних причин
• ви не можете зупинити потік тривожних думок
• у вас були або є панічні атаки

Психолог допоможе розпізнати джерело тривоги, навчить працювати з думками, тілом, відновить здатність відчувати опору.

Пам’ятаймо: турбота про ментальне здоров’я — це частина стійкості.

Ми не обирали цю реальність. Але ми можемо вибирати, як жити в ній. І турбота про себе, про свою психіку — це не слабкість, а сила.

Бо чим спокійніші ми всередині, тим більше добра можемо дати іншим.

Навіть у часи тривоги.

Читайте також:

Як допомогти собі у моменті тривоги: техніки саморегуляції

Хронічний стрес у час війни: як впізнати, зрозуміти і підтримати себе